Навіщо нам «Самооборона Волині»?

Один із аспектів того, чому виникла «Самооборона Волині». Усе дуже просто й класично: «верхи» не могли і не хотіли жити по-новому, а «низи» не бажали жити по-старому. Саме тому серед громадського активу та в революційному середовищі було чітке розуміння того, що необхідно створювати легітимні органи самоорганізації на місцях. Більше того, існував такий період часу, коли правоохоронна система на кілька днів перестала виконувати свої основні функції.

Після кривавих подій під час Революції гідності розбурхані суспільні відносини могли вступити в некеровану фазу. Тому комусь потрібно було брати на себе відповідальність за правопорядок у місті. Якраз небайдужі до збереження правопорядку та задля забезпечення керованості дій через наростаючий народний гнів громадяни виявили ініціативу у створенні дієвої та справедливої до вирішення проблемних ситуацій організації, що патрулюватиме місто та не допустить розгулу бандитизму, охоронятиме спокій пересічних громадян. Якщо в той нелегкий час взагалі можна було говорити про якийсь спокій.

До міліції в суспільстві було вкрай негативне ставлення, бо корумпованість зашкалювала. Необхідно було якимось чином, по-перше, повертати довіру громадян до міліціонерів, які своїми діями (а часто й бездіяльністю) дискредитували й «загнали себе під плінтус», і, по-друге, відновлювати самооцінку правоохоронців. Потрібно було забезпечувати правопорядок, надавати лучанам усю можливу необхідну допомогу. Розпочалися спільні патрулювання. За кілька місяців чітко окреслилося розуміння того, що таку міліцію рефоромувати буде вкрай важко. Дійшли до висновку, що простіше й правильніше створювати нову систему праворядку, аніж докорінно змінювати стару. Цю думку спільно з іншими активними середовищами й доносили до вищого керівництва державою. Засадничою основою діяльності нової української поліції має стати розуміння, що цей орган є сервісним, а не каральним, яким він був за старих ще радянських та більш нових вже незалежних українських часів.

У декого є чітке розуміння того, що «учора було все погано, а сьогодні стане все добре». На превеликий жаль, так не буває. Дісно, свідомість людей не можливо змінити в одну мить, як і самих людей. Крім того, уявімо собі, що в якогось хижака хтось наважився відібрати його здобич. Важко? Чимось подібним є й ситуація із корупціонерами. Тому іншого шляху небайдужим до власного майбутнього та майбутнього своїх дітей людям, ніж займати активну громадянську позицію, не існує.

У нас в країні ще досі відбувається процес формування громадянського суспільства. Більшість людей, на жаль, є інертними. Отже, необхідно, по-перше, максимально проводити роз’яснювальну роботу, доводити кожному, що від їх активної життєвої позиції багато чого залежить. Що ніхто не прийде й за них нічого не зробить. По-друге, і то є найважливіше, займатися суворим контролем та всебічним сприянням у діяльності правоохоронців.

У суспільстві є величезний кредит довіри до новоствореної патрульної поліції, яка невдовзі має запрацювати в Луцьку. Культивуєтьться думка, що нові поліцейські ніяким чином у своїх діях не почнуть уподібнюватися старим міліціонерам. Саме ось цю довіру й потрібно підтвердити, щоб оголошена реформа набула свого повного змісту та, зрештою, реалізувалася.

Складнішою є ситуація із оголошеним реформуванням міліції в національну поліцію шляхом переатестації. Ось тут якраз й існуватимуть головні проблеми. Бо практично до кожного колишнього правоохоронця є незручні і цікаві запитання. Як на мене, то двома головними критеріями у відборі повинні бути: людяність (в ідеалі просте дотримання Божих заповідей та присяги в правомірній діяльності) і професійність (навички набуваються). І саме в такому порядку, як окреслено вище.

Національна поліція, громадські формування, населення – в ідеалі всі разом узяті мають спільну мету: безпечні умови життя та координація співіснування в соціумі. Відрізняє їх лише те, що перші, виконуючи функції держави, ці умови зобов’язані забезпечувати згідно зі своїми службовими обов’язками та посадовим окладом. Другі, втілюючи загальнолюдські уявлення про справедливість, – все те ж роблять на добровільних засадах та згідно з власним покликанням і є зв’язуючою ланкою між владою та громадянами. Другі, контролюючи перших, сприятимуть тим у діяльності. А треті ці умови «споживають». Якраз належним чином налагоджена співпраця між цими трьома інституціями й надасть змогу забезпечити кінцевий результат.

Незабаром уже два роки діяльності… А хто казав, що буде легко?

Олександр Ніколайчук, керівник групи швидкого реагування «Самооборони Волині»