Що хочуть побудувати у Луцьку біля Меморіалу Слави?

Ще кілька днів тому територія розміром у 0,371 гектара на вулиці Огієнка у місті Луцьку була непорушною. Жителі Луцька неподалік Меморіалу Слави вигулювали собак, ходили по землі без будь-яких перешкод.

Тепер же територія огороджена металевим парканом. Там зрубані повністю усі дерева та працюють екскаватори. Не оминула така видна робота й уваги «Самооборони Волині». Ледь не під носом у штабу організації розпочали будівництво навчального корпусу для університету, який ще два роки тому був позбавлений права вести освітню діяльність. Чи не виглядає це як мінімум дивно?

Що ж, розберемося із питанням детальніше. За інформацією у волинських ЗМІ територія належить Луцькому гуманітарному університету. Згідно інформації, вказаної на паспорті забудови на вулиці Огієнка будується «навчальний заклад з гуртожитками». Але виникає питання, яким чином університет, який не працює та позбавлений права ведення освітньої діяльності буде використовувати гуртожиток?

 ЛГУ уже впродовж останній двох років не набирає студентів та взагалі не проводить жодної освітньої діяльності.

На засіданні Акредитаційної комісії України, яке відбулося 31 січня 2013 року, оголосили про закриття приватного вищого навчального закладу «Луцький гуманітарний університет». Важливо, що закрили університет через виявлені інспекторами «численні порушення Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, які не можуть бути усунені». Про це йдеться у наказі Міністрества освіти і науки, молоді і спорту України.

Земля, на якій здійснюється будівництво, є власністю луцької громади, і лише передана у постійне користування університету. До рук Відділу протидії корупції «Самооборони Волині» потрапила копія державного акту на право постійного користування. Згідно цього документу землю ЛГУ було передано ще 27 січня 1999 року головою Луцької міської ради на той час Анатолієм Кривицьким.

Сканований документ Сканований документ 1

Цікаво, та з джерел «Самооборони Волині» вдалося дізнатися, що пан Кривицький не просто знайомий екс-ректора Андрія Журавльова, який і виступає замовником будівництва. Виявляється, ці два діячі – куми. Більше того, Журавльов ще в далекому 2006-му році представляв Кривицького у суді за позовом Олександра Пирожика щодо порушення виборчого законодавства на місцевих виборах.

Повернемося до будівництва. Як пишуть, волинські ЗМІ, земельну ділянку на Огієнка двічі хотіли повернути у власність луцької громади. Ініціатором двох проектів рішень був депутат Луцькради Богдан Шиба. На 59-й та 60-й сесіях ради у 2014 році питання ставилося на голосування, але не знаходило підтримки серед депутатів. Дивно, адже одним із аргументів у проекті рішення був той факт, що університет дуже довго не використовує земельну ділянку. І це очевидно, минуло 15 років на момент розгляду проекту рішення. За 15 років навчальний заклад нічого не вчиняв із землею, проте дуже настирливо не бажав віддавати хороший шмат землі практично у центрі міста. Колишній ректор ЛГУ Андрій Журавльов неодноразово публічно заявляв про те, що цю землю, нібито, хочуть заграбастати та використати не за призначенням. Мовляв, це Шиба, ще, коли був міським головою, хотів прибрати до рук собі вигідний клаптик землі.

IMG_6258 IMG_6257

Проте натомість бачимо, що пан Журавльов знайшов кошти на будівництво, так званого, гуртожитку. Чому так званого? Призначення земельної ділянки – для будівництва навчального корпусу та гуртожитку. В чому ж тут інтерес інвестора? І яким чином університет, який де-факто не може мати великих доходів, бо не має права вести освітню діяльність, буде повертати інвестору кошти? В таких схемах замовник дає у заставу саму новобудову, і якщо він не повертає коштів інвестору, інвестор забирає собі будинок і розпоряджається ним, як завгодно. Чим не вигідна схема? В такому випадку землю непотрібно купувати, адже вона була передана раніше університету задарма. І згодом на цій землі можуть продавати квартири.

Також спостерігаємо цікавий збіг обставин. Як тільки увагу Луцької міської ради звернули на невикористану до сих пір земельну ділянку, фактично через півроку уже знаходяться і гроші, і проект, і забудовник «ВВС». Останній, до речі, також не зовсім доброчесний, як пишуть волинські ЗМІ.

Рік тому інтернет-видання «ВолиньPost» робило матеріал щодо будинку, який спорудило те ж саме підприємство «ВВС» (генпідрядник на вул. Огієнка). Там, мешканка цього ж будинку звинуватила підприємство у недобросовісноті будівництва і досі не може добитися справедливості.

Тож у Відділу протидії корупції «Самооборони Волині» знайшлося достатньо підстав, аби сумніватися у тому, чи саме гуртожиток буде споруджений на вулиці Огієнка. Як показує український досвід, це більше схоже на застосування схеми будівництва житлового будинку під соусом гуртожитку. На це навіть вказує малюнок у паспорті забудови. Тільки от різниця в тому, що в гуртожитку не можна буде продавати кімнати, а в житловому будинку тільки те й роблять, що орієнтуються на продаж квартир, з метою заробити гроші. І ніхто не може гарантувати, що подібна схема не буде застосована й у цьому випадку.

Тому «Самооборона Волині» негайно звернулася до прокуратури міста Луцька із проханням здійснити якомога швидше перевірку об’єкта, який викликає дуже багато суперечностей та тонкими ниточками приводить до людей, які намагаються мати вплив на усі недобросовісні і грошовиті справи, що кояться в Луцьку.

І наостанок? Чому ж на це все ніхто не звертає уваги і чи можна це припинити? Існує такий орган як Державна архітектурно-будівельна інспекція. Саме в її компетенції перевіряти подібні будівництва та зупиняти їх, якщо необхідно. Нині ця інституція переходить на підпорядкування до органів місцевої влади і проходить стадію реформування. Тобто інспекція уже не підпорядкована Києву, і ще не віддана під керівництво місцевої влади. Як зручно, скористатись слабкістю держави в такий момент…